. Протокол № 2
засідання МО
вчителів-предметників
Новожеланівської спеціальної школи
№39
від 28.10.2021 р.
Голова методичного об'єднання: Клименко Н.М.
Секретар: Фадєєва
О.Ю.
Присутні: Ховякова Н.І (Заступник директора з
НВР).
Відсутні: Чернятіна Л.В.(з
поважних причин)
Порядок денний
Семінар – практикум вчителів старших класів.
Тема: Соціалізація школяра: психологічна
сутність, технології, індикатори.
Мета:
вироблення нових підходів до виховання і навчання учнівської молоді в умовах компетентністного підходу.
Завдання семінару-практикуму:
-
Розгляд наукових знань щодо
поняття психологічна сутність соціалізації;
-
опанування
та застосування педагогами у освітньому процесі соціально-педагогічних методів з метою повноцінної соціалізації дітей;
-
застосування інноваційних технологій,
спрямованих на становлення і розвиток особистості, розкриття їх здібностей та
нахилів та професійного самовизначення;
-
забезпечення належного
психологічного і соціального супроводу учнів;
-
зосередження
уваги вчителів на визначеній проблемі;
-
стимулювання
інтересу до творчості, ініціативи, розвиток аналітичних здібностей членів
педагогічного колективу.
План
І. Мотивація роботи учасників семінару.
Створення комфортної атмосфери для роботи.
1.1. Перегляд
відеопривітання учасників художньої самодіяльності учнів школи.
1.2. Інтелектуальна
розминка.
ІІ. Оголошення
теми, мети, завдань семінару-практикуму.
ІІІ. Теоретична частина
семінару-практикуму.
3.1. Соціалізація школяра в
сучасному освітньому просторі (Презентація та виступ – Н.М. Клименко).
3.2. Соціалізація учнів через технології інтерактивного навчання на уроках математики та інформатики (Презентація та виступ Фадєєва О.Ю.)
3.3. Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі (Презентація Федисів С.О.)
3.4. Оцінка
освітнього середовища, яке впливає на процеси соціалізації в школі.(Дульська
Л.В., Мартиненко Л.А.)
ІV.
Практична частина (робота в групах).
4.1.Мікрофон «Як
створити умови для соціалізації, саморозвитку, самореалізації, самовдосконалення особистості?». Обговорення питання.
4.2. Гра
«Сонце». Вправа
«Портрет сучасного класного керівника».
4.3.Теоретичний
аукціон: Методики діагностик по вивченню рівня соціалізації учнів 9-10-х;
Зустрічі з учнями по НУШУ; Соціалка (картотека ігор, які розвивають аспекти
соціалізації).
4.4. Вправа
«Дискусія». Обговорення якостей,
якими повинні володіти молоді люди в
самостійному житті.
V.
Заключна частина. Підведення підсумків семінару-практикуму.
5.1.
Підсумки семінару.
5.1.Рефлексія.
5.2.Притча «Шлях до сердець учнів».
Хід семінару-практикуму
І. Мотивація роботи учасників семінару.
Створення комфортної атмосфери для роботи .
Ведуча. Доброго дня,
шановні колеги! Вітаємо Вас на семінарі-практикумі, який проводить методичне
об'єднання вчителів
старших класів в рамках роботи за напрямком «Соціалізація
особистості на засадах
створення
сприятливого освітнього середовища в умовах компетентнісного підходу»
А розпочати нашу роботу пропоную з перегляду невеличкого медіаматеріалу.
Увага на екран.
1.1.Перегляд відео: виступ колективу художньої самодіяльності школи на галаконцерті,
присвяченому завершенню обласного конкурсу «Повір в себе».
Тож, шановні колеги, які почуття у вас викликав перегляд?
(Відповіді учасників.)
Дякую за відповіді. Справді,
цікаві образи, Діти з особливими освітніми потребами... Є над чим замислитись…
Занадто багато від кожного із нас залежить.
Особливо сьогодні, у час змін. Тож пропоную зібратися, налаштуватися на
оптимістичний лад, а допоможуть у цьому вислови відомих людей
1.2.Інтелектуальна
розминка
Хто автор цих
слів?
* Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм
своє серце.
(В.
Сухомлинський);
* Щоб дати учням іскорку знань, учителю необхідно
ввібрати в себе
море світла. (В. Сухомлинський);
* Учитель, який передає дитині лише знання, — це
ремісник; той, хто
виховує характер, — справжній митець у своїй справі. (С.
Русова);
* Раз добром
зігріте серце вік не прохолоне. (Т.Г.Шевченко);
* Чим людина
розумніша і добріша, тим більше вона помічає доброти
в інших людях»
(Б.Паскаль)
(Відповіді учасників.)
ІІ. Оголошення теми, мети, завдань семінару-практикуму.
ІІІ. Теоретична частина
семінару-практикуму.
3.1. Соціалізація школяра в сучасному освітньому просторі
(Презентація та виступ – Н.М. Клименко).
https://docs.google.com/presentation/d/1vK7x-VM2W4YT9XhL_8G5wpMwbaLQWWKE/edit?usp=sharing&ouid=104847160511257597761&rtpof=true&sd=true
Соціальні перетворення, що понад 20 років відбуваються в Україні, на
жаль, призвели до погіршення соціально-економічного стану сімей, поширення
соціального сирітства, деформації суспільних цінностей, поширення негативних
явищ у середовищі неповнолітніх, зокрема: домінування кримінальної субкультури,
вживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин, лібералізація статевої моралі,
зниження віку «сексуального дебюту» тощо. В цих умовах школа залишається тим
осередком, що, з одного боку, транслює вплив середовища на формування
особистості, а з іншого, своїми специфічними засобами формує людину, відповідно
до соціального ідеалу.
Школа є головним соціальним інститутом для
дитини. Тому саме вона повинна запропонувати систему освоєння соціального
досвіду, систему соціалізації особистості. Що ж ми розуміємо під соціалізацією?
Соціалізація - це процес формування і розвитку
особистості, що відбувається під впливом
виховної і навчальної діяльності. Під соціалізацією розуміється процес засвоєння індивідом
зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його
успішного функціонування в даному суспільстві. Виховання і навчання (у вузькому сенсі) -
це спеціально організована діяльність
з метою передачі
соціального досвіду індивіду
і формування у нього певних,
соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей
особистості.
Процеси виховання і соціалізації
протікають паралельно і в той же час
незалежно один від одного, хоча і спрямовані на
становлення особистості, набуття людиною свого місця в житті. Різниця між цими
процесами полягає в тому, що виховання, яке здійснюється в сім'ї, в дитячому
садку, в школі, може перериватися, а ось соціалізація йде безперервно .
Рання
соціалізація здійснюється в сім’ї, де
складаються перші уявлення про світ, про добро і зло, де дитина усвідомлює
себе. Сім’я – основний орган соціалізації.
Недоліки сімейної соціалізації:
-
надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання
дитини або, навпаки, дефіцит уваги та контролю з боку батьків;
-
дефіцит елементарних обов’язків, ділових стосунків;
-
невміння узгоджувати дії, розв’язувати конфлікти.
В процесі
соціалізації бере участь все оточення дитини: сім’я, школа, однолітки, сусіди,
засоби масової інформації.
Існують три середовища соціального впливу на
дитину:
І. Міжособистісна взаємодія. В ході спілкування, той, хто впливає, прагне
домогтися від іншого певних поступок, дає обіцянки, намагається виглядати привабливим,
постачає все нову і нову інформацію, часто не залишає можливості на роздуми,
вдається до позитивного підкріплення (усмішки, пестливих рухів, прояву уваги,
смачної їжі).
ІІ. Спеціально
створене середовище переконування. Педагог звертається до вихованців,
прагнучі переконати їх у чомусь, погодитися з його твердженням, пропозицією
виконати певну дію, в цьому разі він впливає одночасно на багатьох дітей
ІІІ. Засоби
масової інформації впливають на дитину опосередковано, проте щоденно й
ефективно, створюючи привабливі образи певних цінностей - здоров'я, доброти,
кмітливості, або навпаки - агресії, домінування сили, надмірної сексуалізації
життя. Отже, вони можуть «сіяти добро»
або нав'язувати дітям чужинні стандарти, штучних героїв, сумнівні авторитети,
що можна прийняти як норму. Вплив, який
не позбавляє дитину свободи опору, можливості уникнути погрози або фізичного
обмеження свободи.
Важливими соціальними
чинниками, що впливають на особистість, є:
-
те, що кажуть авторитетні люди;
-
те, що вони роблять.
Педагогові належить збалансувати важливі для формування соціальної
зрілості учнів уміння:
-
уміння орієнтуватися у нових умовах життя;
-
уміння пристосовуватися до навколишнього світу;
-
уміння конструктивно впливати на оточення та самого себе.
У школі потрібно впроваджувати нову систему
соціалізації підлітків. Концептуальною основою цієї роботи повинні стати:
-
оптимально особистісний підхід, поєднання поваги і
вимогливості, стимулювання;
-
попередня діагностика, яка визначає необхідність дій, направлених
на соціалізацію;
-
виховання у підлітків віри в себе, формування досвіду
регулювання своєї поведінки;
-
оптимізація його соціальної поведінки;
-
використання різноманітних інтерактивних технологій:
ігрових, проблемних, комунікативних.
Але все це вимагає систематизації роботи щодо соціалізації учнів. Людина входить в життя як цілісний
феномен. Життєва діяльність людини завжди несе на собі відбиток рівня її
розвитку як особистості у всіх сферах. Життєва позиція особистості формується
сукупністю всіх соціальних впливів на людину, і перш за все системою
суспільного виховання.
Становлення особистості відбувається в
процесі засвоєння людьми досвіду і ціннісних орієнтацій даного суспільства, що
називається соціалізацією. Людина вчиться виконувати особливі соціальні ролі,
тобто вчиться поводитися відповідно до ролі дитини, студента, чоловіка, батька
і т.д.
Головна
мета розвитку особистості - повніша самореалізація людини, своїх здібностей,
можливостей, самовираження і саморозкриття. Але ці якості неможливі без участі
інших людей, вони неможливі в ізоляції і протиставленні себе суспільству, без
звернення до інших людей, що вимагає її активну співучасть в цьому процесі.
Основний комплекс
завдань освіти та виховання виконують заклади освіти .
Заклади освіти організують освітній
процес у різновікових і різностатевих учнівських об'єднаннях, використовують
при цьому різноманітні форми і методи групової, індивідуальної і масової
роботи; реалізують зміст освіти та виховання впровадженням гнучких програм і
навчальних планів .
Шкільна освіта та виховання - це процес безперервний. Він немає
фінансових термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії на
другу від створення умов, сприятливих для творчої діяльності людей та підлітків
для забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної
творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому сприйнятті світу.
Особливість шкільного навчального виховного процесу полягає у коректуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б допомагати дітям зорієнтуватися і самореалізуватися у складній багатогранній соціокультурній ситуації.
Висновок
Життя щоденно доводить аксіому, що
формування повноцінної особистості неможливе без створення особливого «дитячого
соціуму». Діти і підлітки прагнуть до спілкування з однолітками, їм необхідно
себе реалізовувати, розкривати і стверджувати власне ,,Я”. Вони конче
потребують місця, де на них чекають, де б вони змогли відчути себе
особистостями, розслабитися від муштри, менторського тону , перевірити свої
потенційні здібності. Саме таким осередком виховного простору повинна стати школа.
Головна мета освіти та виховання -
створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку
дітей та учнівської молоді у вільний та під час навчання ; підготовка підлітків до життя в умовах переходу до життя в
умовах переходу до ринкової економіки при впровадженні якісно нових форм і
методів організації шкільної та позашкільної життєдіяльності підлітків; задоволенні їх освітніх потреб
шляхом залучення до художньої,
декоративно - прикладної, еколого-природничої, туристко-краєзнавчої та інших
видів творчості.
Функції виховання щодо
управління процесом соціалізації особистості (Виступ практичного психолога
Дульської Л.В.)
Процеси виховання і
соціалізації протікають паралельно і незалежно один від одного, вони спрямовані
на становлення особистості, знаходження людиною свого місця в житті, шляху
соціального і професійного самовизначення.
Соціалізація
- це процес інтеграції особистості в соціальну систему, входження в соціальне
середовище через оволодіння нею соціальними нормами, правилами, відносинами,
цінностями. Процеси і результати соціалізації мають внутрішньо суперечливий
характер, так як в ідеалі соціалізована людина повинна відповідати соціальним
вимогам і в той же час протистояти негативним тенденціям у розвитку
суспільства, життєвим обставинам, які гальмують розвиток її індивідуальності.
Виховання
в даному випадку розглядається як процес цілеспрямованої і свідомо контрольованої
соціалізації (сімейне, релігійне, шкільне виховання), а також виховання
виступає своєрідним механізмом управління процесами соціалізації.
В
силу цього вихованню властиві дві основні функції: впорядкування всього спектру
впливів (фізичних, соціальних, психологічних та ін) на особистість і створення
умов для прискорення процесів соціалізації з метою розвитку особистості. Згідно
з цими функціями виховання дозволяє подолати чи послабити негативні наслідки
соціалізації, надати їй гуманістичну орієнтацію, затребувати науковий потенціал
для прогнозування і конструювання педагогічної стратегії і тактики.
В
усіх підходах до виховання педагог виступає як активний початок поряд з
активною дитиною. У зв'язку з цим виникає питання про ті завдання, які покликана
вирішувати цілеспрямована соціалізація, організатором якої є педагог.
Умовно
можна виділити три групи завдань, що вирішуються на кожному етапі соціалізації:
природно-культурні, соціально-культурні і соціально-психологічні.
Природно-культурні
завдання пов'язані з досягненням на кожному віковому етапі
певного рівня фізичного розвитку.
Соціально-культурні
завдання - це пізнавальні, етичні, ціннісно-смислові завдання,
які специфічні для кожного вікового етапу в конкретному історичному соціумі.
Вони визначаються суспільством вцілому, регіональним і найближчим оточенням
людини.
Соціально-психологічні
завдання, пов'язані зі становленням самосвідомості особистості,
її самовизначенням, самоактуаліізацією і самоствердженням, які на кожному
віковому етапі мають специфічний зміст і способи їх досягнення.
Рішення
названих завдань у процесі виховання викликано необхідністю розвитку
особистості. Якщо якась група завдань або найбільш значущі з неї залишаються
невирішеними на тому чи іншому етапі соціалізації, то це або затримує розвиток
особистості, або робить його неповноцінним.
Людина в процесі соціалізації не тільки
збагачується досвідом, але й реалізує себе. Але якщо придбаний досвід не сприяє
життєвому і професійному самовизначенню особистості, знання залишаються мертвим
капіталом. Тому нашим завданням є
забезпечити такий рівень мотивації навчальної діяльності, коли
навчальний матеріал сприймається як особисто значимий.
Зіставлення особливостей процесу
соціалізації і можливостей виховання дозволяє визначити конкретні функції
виховної діяльності щодо керування позитивною соціалізацією учнів.
Перша функція — компенсація недоліків первинної соціалізації, що
здійснюється у родині. Саме тут складаються перші уявлення про світ, добро і
зло, дитина усвідомлює себе. В умовах соціальної нестабільності росте рівень
тривожності, конфліктності як серед дорослих, так і серед дітей. У цих випадках
компенсація браку сімейного тепла повинна відбуватися за рахунок гуманізації
позиції педагога. Важливо, щоб у дитини була людина, якій вона довіряє.
Друга функція керування процесом соціалізації особистості —
попередження або корекція дитячих комплексів. Необхідно створити сприятливий
морально-психологічний клімат у первинному колективі, ситуацію успіху і
прийняття особистості навколишніми.
Третя функція виховання пов'язана з відкритістю, заснована на взаємодії
із соціальним середовищем. Виховання в даному випадку виконує функцію
розширення соціального досвіду дітей.
Знову виявляється коригувальна функція виховання,
спрямована на забезпечення моральної
витримки особистості до впливу негативних
факторів середовища (телепередачі, начебто спеціально розраховані на
затвердження бездуховності, егоцентризму, приниження навколишніх). Не
принижуючи, не критикуючи низькі, на наш погляд, пристрасті, переваги учнів,
прилучити їх до всього багатства культури, справжніх моральних цінностей.
Таким чином, виховання як цілеспрямований процес
здатний впливати на стихійний процес соціалізації підростаючого покоління за
певних умов.
Завдання школи – навчити жити. Ми повинні виховати ЛЮДИНУ, здатну створити своє власне життя. Ми повинні сформувати у випускника якості конкурентно спроможного працівника на ринку праці.
Висновок: необхідно в системі соціалізації учнів нашої школи включити розділи:
--робота з питань
всебічного розвитку дитини;
--виховання хорошого сім'янина;
--виховання учасника суспільно-політичного
життя;
--організація роботи з професійного самовизначення дітей.
3.2 Соціалізація учнів через технології інтерактивного
навчання на
уроках математики та інформатики (Виступ Фадєєвої О.Ю.)
https://cloud.mail.ru/stock/3Te5vkS4stfWG21nP3eQyqQs
|
Випускник |
|
Випускник |
Соціалізація – це процес, під час якого індивід
засвоює культурні норми та соціальні ролі.
Метою освіти, - зазначено у Законі України «Про
освіту»,- є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності
суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання
високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого
суспільного вибору…
Ефективність здійснення соціалізації учнів залежить
від:
Використання інноваційних
освітніх технологій для формування цілісного світогляду, соціальної
компетентності та громадської активності учнів;
Впровадження нових методів
контролю знань та оцінювання з метою формування навичок рефлексії та розвитку
оцінної складової самосвідомості учнів;
Розширення рольового простору
кожної дитини за рахунок її включення у систему суспільно корисних справ,
шкільного самоврядування, педагогічно вмотивованих доручень;
Актуалізацію підготовки учнів
до свідомого вибору життєвих перспектив та майбутньої професії;
Використання методів
педагогічної корекції для вирішення актуальних проблем та реалізації
індивідуального підходу до учнів;
Гуманізації міжособистісних
стосунків, створення позитивного мікроклімату у дитячих колективах.
Формування соціальної компетентності дитини базується
на таких особистісних утвореннях:
мотивація досягнення;
довільність;
позитивне ставлення до себе;
висока самооцінка;
здатність до конструктивної
поведінки у складних ситуаціях.
Діяльність учня:
на практиці використовує
набуті культурологічні знання й вміння (в усних відповідях, письмових
висловлюваннях);
бере участь у позакласній
діяльності;
набуває досвіду шляхом
науково-пошукових досліджень, самоосвітою;
толерантно ставиться до
людей, представників інших етнічних, релігійних, расових ознак;
робить вибір рівня домашньої
роботи, рівня тематичного оцінювання;
працює в групі;
дає оцінку своїй відповіді,
обирає рецензента на свою відповідь;
визначає мету своєї
діяльності;
оцінює соціальні звички,
пов’язані зі здоров’ям, оточуючим середовищем;
бере участь у самоврядуванні;
ставить особистісно-значущі
цілі.
Соціалізація — це перехід індивіда з біологічної істоти в соціальну, процес
засвоєння людиною соціальних цінностей, норм, зразків поведінки, притаманних
певному суспільству. Кожна людина, особливо дитина, соціалізується
насамперед через власний життєвий досвід.
Організація інтерактивного навчання
передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне
розв'язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь, навичок і
цінностей, створює атмосферу співробітництва, взаємодії, дозволяє педагогові
стати справжнім лідером дитячого колективу.
Для того, щоб охопити весь необхідний навчальний матеріал і глибоко його
вивчити, планую роботу заздалегідь. Учням даю випереджаючі завдання з
відповідних тем. На одне заняття підбираю одну або дві інтерактивні вправи. Під
час інтерактивної вправи даю учням час подумати над завданням, важливим є
обговорення. Інтерактивна вправа визначає кінцевий результат.
На мою думку, за умов інтерактивного навчання учень може навчатися робити
свідомий вибір серед широкого спектра альтернатив і брати на себе
відповідальність приймати самостійні рішення, щодо розв'язку задач та вправ.
Важливо, що кожен може це робити свідомо й грамотно. У результаті застосування
інтерактивних технологій створюються сприятливі можливості й для духовного
розвитку особистості, а також ефективному процесу соціалізації.
Щоб навчальний процес відбувався за умов постійної,
активної взаємодії всіх учнів, щоб учні вчилися з цікавістю, навчаючи один
одного, на багатьох своїх уроках я використовую такі форми та методи
інтерактивного навчання для соціалізації.
Форма
роботи: Індивідуальна
Ознаки: Виконання учнем
навчального завдання на рівні його можливостей без взаємодії з іншими учнями,
безпосередньо за допомогою вчителя або на основі його рекомендацій.
Приклади
використання: Виконання домашнього завдання на основі рекомендацій
вчителя; контроль знань (письмове або усне опитування); у разі використання
комп’ютерного способу навчання тощо.
Серед переваг слід відмітити можливість враховувати
індивідуальні особливості дитини; отримувати високі результати засвоєння
матеріалу за умови регулярного спілкування «учитель-учень».
Але недоліком є труднощі
реалізації даної форми
навчання в значних масштабах у рамках уроку.
Форма
роботи: Фронтальна
Ознаки: Одночасне виконання
всіма учнями одного й того самого завдання під керівництвом вчителя.
Приклади
використання: Вивчення нового матеріалу на уроці – лекції; пояснення
вчителем виконання практичного завдання; фронтальне опитування …
Дана форма навчання дає можливість охопити
значний обсяг матеріалу; зазвичай орієнтована на формування обсягу знань;
результати роботи учнів передбачувані.
Але відсутній зворотній звя’зок з учнями; відсутні можливості учнів виявити
свої індивідуальні здібності; невисокий рівень засвоєння матеріалу.
Форма
роботи: Колективна
Ознаки: Передбачає
спілкування та взаємодії «учитель-учень»,«учень-учень».
Приклади
використання: Урок-конференція; урок-диспут; круглий стіл;
евристична бесіда та ін.
Дана форма навчання формує атмосферу співробітництва та зацікавленості;
наявний зворотній зв’язкок з учнями; розвиваються комунікативні здібності
учнів.
Втім, існує ймовірність того, що деякі учні залишаться «у тіні»; результати
роботи не завжди можна спрогнозувати.
Форма
роботи: Групова
Ознаки: Спосіб організації
уроку, за якої група учнів виконує певні завдання.
Приклади
використання: Клас об’єднується в кілька груп, завдання виконуються
так, щоб оцінити і врахувати внесок кожного члена групи.
На
мою думку, якнайкраще соціалізація учнів на уроці математики відбувається при використанні технології ситуативного моделювання. У сучасному
суспільному житті ми спостерігає дебати партій, політиків, ток-шоу з відомими
діячами, презентації фірм, дискусії перед мікрофоном, різні реклами. Елементи
таких заходів уплітаються в сучасний урок. На своїх уроках я застосовую такі
технології ситуативного моделювання: метод реклами, метод презентації, рольову
гру.
Вирішення проблеми соціалізації учнів здійснюються на
уроках математики за такими аспектами. Кожну тему розпочинаємо з того, що
виясняємо її практичну спрямованість, обговорюємо, де і як цей матеріал може
використовуватися у повсякденному житті, а в деяких випадках розглядається
питання використання навчального матеріалу у майбутньому (політ «дитячої
фантазії»).
Проводження роботи з формування навичок, прийомів
роботи узагальнюючого характеру, які можливо використати як на уроці, так і в
житті за межами школи.
Вчимося розв’язувати задачі і проблеми – вивчаємо
освоєння способів та прийомів проектної діяльності. Вчимося думати – проводимо
знайомство з основними операціями логічного мислення, формування навичок
їх свідомого використання у різних проблемних ситуаціях.
Пропоновані учням на уроках інформатики завдання
повинні вчити реальному житті, тобто сприяти соціалізації учнів. Найбільша
ефективність досягається на практичних заняттях.
Є ефективним проведення практичних робіт
через веб-ресурси: дистанційні уроки, практикуми, тестування. В основі такої
системи закладено метод навчання, який отримав назву «Природний процес
навчання». Виконуючи такого роду завдання, школярі отримують стійкі
автоматизовані навички, компетентності. Теоретичні знання засвоюються без
додаткових умов, вплітаючись в тренувальні вправи. Формування теоретичних і
практичних навичок досягається в процесі систематичного вивчення матеріалів.
Використання нових технологій дозволяють зробити візуальну інформацію яскравою
і динамічною, побудувати процес навчання з урахуванням активної взаємодії
школяра з навчальним середовищем.
За допомогою сучасних засобів
комунікації, таких як електронна пошта, форуми, чати, соціальні мережі, де
відбувається соціалізація особистості учня, розвивається вміння вести діалог,
листуватися тощо.
На уроках інформатики слід прагнути до того, щоб учень
чітко собі уявляв, що і як він вивчатиме сьогодні, на наступному уроці, і яким
чином він зможе використати отримані знання в подальшому житті. Саме це вміння
ставити особисті цілі, розуміти і усвідомлювати зміст своєї діяльності в
співвідношенні із завданнями зовнішнього світу, визначає в значній мірі успіх
особистості і, зокрема, успіх в освітній сфері. Перед вивченням нової теми
треба обов’язково проводити мотивацію: яку тему будуть вивчати на уроці,
яке її місце в системі занять, і, загалом, в усій темі; розглядати конкретні
ситуації, які виникають в житті, і розв’язати їх можна, вивчивши дану
тему.
Під
час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з
іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Використання
інтерактивних технологій дає мені можливість для фахового росту, для зміни
себе, для навчання разом з учнями. Після кількох старанно підготовлених уроків
відчуваю, як змінилось ставлення учнів до мене, а також сама атмосфера в класі
– і це служить додатковим стимулом до роботи.
Використання інтерактивних технологій для мене – не
самоціль. Це лише спосіб створення атмосфери в класі, яка сприяє співпраці,
порозумінню і доброзичливості.
Висновок. На уроках математики та інформатики я прагну до того, щоб учень чітко собі уявляв, що і як він вивчатиме сьогодні, на наступному уроці, і яким чином він зможе використати отримані знання в подальшому житті. Соціалізації учнів сприяє включення в освітній процес активних методів навчання, таких як: Метод проектів; Дискусія; Мозковий штурм; Ділова гра; Вікторина; Робота в парах змінного складу; Круглий стіл, Коло ідей, Мікрофон, Сенкан тощо. Пропоновані мною учням на уроках інформатики завдання вчить реальному життю. Найбільша ефективність досягається на практичних заняттях, особливо які проводяться через веб-ресурси: дистанційні уроки, практикуми, тестування. В основі такої системи закладено метод навчання, який отримав назву «Природний процес навчання».
3.3. Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі (Презентація Федисів С.О.)https://www.blogger.com/blog/post/edit/9101115618361263549/8817314574877506435#
Процесу соціалізації
учнів в спеціальній школі повинна
приділятися особлива увага, адже учнівський контингент досить складний і
тому є ряд причин:
-
більшість учнів походять
із сімей з неблагополучним емоціонально-психологічним і моральним кліматом;
-
учні мають низку валеологічних проблем: слабкий рівень фізичного та
психічного здоров’я , підвищений рівень гіперактивності та агресивності,
занижену самооцінку або дуже завищену ;
-
85% учнів від загальної
кількості потребують особливої уваги та
підтримки;
-
9 дітей, позбавлені
батьківського піклування,;
-
11 інваліди;
-
6 дітей із багатодітних родин;
-
33 учні із неповних сімей;
-
4 учні знаходяться в
складних життєвих обставинах ;
-
10 знаходяться на
внутрішньому шкільному обліку ;
-
в «групі ризику» - 1
учень.
Тому дослідження рівня соціалізації учнів та подальша
робота щодо подолання виявлених недоліків є актуальним питанням для нашої школи.
Відповідно до річного плану роботи методичного об'єднання спеціальної школи № 39 за напрямком: «Соціалізація
особистості на засадах створення сприятливого освітнього середовища в умовах
компетентнісного підходу» на 2021-2022 н.р. (ІІ етап) з вересня 2021 по жовтень
2022 року класним керівником Л.А.
Мартиненко, практичним психологом Л.В. Дульською були
проведені моніторингові дослідження серед учнів 8-10 класів.
В жовтні 2021 здійснені дослідження серед учнів даних
класів спеціальної школи щодо виявлення рівня соціалізації школярів, використовуючи тест-опитувальник особистісної адаптованості
школярів А.В.Фурмана. Діагностика проводилась з метою виявлення учнів, які потребують
психологічної підтримки, здійснення
особистісно-орієнтованого підходу в навчанні, створення необхідних умов
для розвитку і соціалізації учнів.
Усього в дослідженні взяло участь 20 учнів (61% від загальної кількості).
В результаті діагностики були
отримані наступні результати:
|
Ступінь соціально-психологічної адаптованості учнів |
Рівні особистісної адаптованості |
Всього учнів за рівнями Адаптованості |
% від опитуваних |
|
I. Адаптованість |
1. а)максимальний б) дуже високий |
|
|
|
2.Високий |
2 |
10% |
|
|
3. Середній |
12 |
60% |
|
|
|
14 |
70% |
|
|
II. Неадаптованість |
4. Низький |
2 |
10% |
|
5. Неочевидний |
2 |
10% |
|
|
6. Очевидний |
2 |
10% |
|
|
|
20 |
30% |
|
|
III. Дезадаптованість |
7. Ситуативний |
|
|
|
8. Стійкий, очевидний |
|
|
|
|
9. Критичний |
|
|
|
|
|
|
|
Слід зауважити, що гармонійна взаємодія як із суспільством, так і з
соціальним середовищем, тобто соціальна адаптація особистості виявлена у 70% опитаних.
Показник неадаптованості включає в себе низький,
очевидний і неочевидний рівні функціонування особистісної адаптації. Результати
методики засвідчили низький рівень неадаптованості у 30%, неочевидну та
очевидну неадаптованість у 20% підлітків.
Соціальна дезадаптація – це
процес, протилежний соціальній адаптації, нездатність особистості адаптуватися
в соціумі, засвоювати і відтворювати соціальний досвід, норми та правила
поведінки, за допомогою яких вона вчиться жити та взаємодіяти з іншими людьми.
Показник дезадаптованості включає в себе ситуативний, стійкий очевидний і
критичний рівні функціонування. В ході дослідження не виявлено підлітків з
ситуативною дезадаптованістю, стійкою очевидною дезадаптованістю та критичним
рівенем дезадаптованості.
За отриманими
результатами встановлено, що тільки 2
опитаних учні (10%) мають високий рівень соціальної адаптованості, у процесі
якої відбувається взаємодія із соціальним середовищем, осмислення свого
соціального статусу, засвоєння соціальних ролей. Такі учні прагнуть до
сприятливих стосунків із батьками, вчителями, товаришами.
У 12 учнів (60%)
середні показники рівня соціальної адаптованості та в 6 (30%) - низькі, тобто
учні відчувають труднощі у взаємодії з оточуючими людьми.
За результатами
моніторингу, 6 учнів (30%) від загальної кількості опитаних старшокласників
мають низький рівень автономності, що вказує на несформованість
самостійності, незалежності від
суспільства та нездатності відрізнятися від інших.
Низький рівень
соціальної активності вказує на пасивну участь учнів у суспільних справах,
відсутність інтересів до спільної діяльності в колективі, несформованість
лідерських якостей.
Низький рівень
моральності виявлено у 6 учнів (30%), що свідчить про несформованість моральних
норм учнів, а це призводить до аморальних та протиправних вчинків.
Отже, згідно отриманих результатів моніторингу
рівня соціалізації учнів інколи учні 8-10 класів мають труднощі у стосунках з батьками,
однолітками, іншими дорослими. Більшість учнів демонструють нейтральне
(байдуже) відношення до навчальних предметів та школи з її вимогами, У 30% опитаних вихованців спостерігаються ознаки неадаптованої
та дезадаптованої поведінки. Здобувачі освіти мають переважно середні показники розвитку рівнів соціальної адаптованості, активності,
автономності та моральної вихованості, однак є група ризику, яка потребує
особливої допомоги та підтримки не лише психологічної служби, але й всього
педагогічного колективу.
Тож всьому педколективу школи у своїй роботі слід враховувати, що підлітковий період — сензитивний
для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів. Формується
самооцінка, самосвідомість, потреба пізнати себе як особистість. Виникає
потреба у самовираженні, значимості для інших, намагання бути на рівних з
дорослими; посилюється статева ідентифікація.
Юнацький вік є сензитивним для становлення та
закріплення ціннісних орієнтацій як стійкої структури особистості, значною
мірою визначаючи стосунки людини з навколишнім світом у подальшому дорослому
житті. В результаті проходить самовизначення свого місця у світі. І важлива
роль в цьому процесі належить нам педагогам і школи в цілому.
ІV. Практичний блок.
Робота в групах.
Ознайомлення з правилами гри.
Будьте активні.
Умійте слухати.
Говоріть коротко і за темою.
Пропонуйте ідеї.
Поважайте співрозмовника.
Співпрацюйте.
Проявляйте оригінальність.
4.1. Мікрофон «Як
створити умови для соціалізації, саморозвитку, самореалізації, самовдосконалення особистості?». Обговорення питання
-
На кого в школі лягає основне навантаження щодо
організації роботи з учнями, хто кожен день допомагає вирішити проблеми,
розв’язати конфлікти, будує стосунки з родинами? (класний керівник)
4.2. Гра «Сонце»
Вправа «Портрет
сучасного класного керівника»
Завдання: Перед вами
сонце.(Сонце зображене на слайді). Кожен промінь – це риса характеру сучасного
вчителя. Проміння сонця зігріють вихованців, якщо ви назвете ті риси характеру,
які на ваш погляд мають бути в сучасного класного керівника.
Учителі називають риси характеру
класного керівника, який зможе стимулювати у вихованців прагнення до
саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації.
-
А зараз ми пропонуємо вам перевірити себе, які
інноваційні форми виховної роботи, направлені на розкриття особистості дитини,
ви знаєте.
4.3.Теоретичний аукціон
На окремих аркушах написані назви визначення інноваційних
форм виховної роботи. Треба підібрати до них терміни.
1. Заняття, на якому представляються цікаві факти
стосовно певної теми, які потім складають основу для подальшого обміну
запитаннями й відповідями. (Брифінг)
2. Обмін думками між групами, які дотримуються
протилежних поглядів, метою якого є вироблення загальних положень. (Дебати)
3. Обмін думками всередині групи. (Дискусія)
4. Можливість обговорити або дізнатися про практичні
підходи до здійснення задуманого, подолання певних складних ситуацій. Акцент
ставиться на практичних, а не на теоретичних аспектах. (Майстерня)
5. Об'єднання заздалегідь підготовлених теоретичних
матеріалів і практичне їхнє використання в конкретних ситуаціях. (Психологічний
практикум)
6. Колективне розв'язання педагогічних проблем. Учасники
виконують різні ролі, програють ситуацію і знаходять шляхи розв'язання
проблеми. (Ділова гра)
7. Форма групової роботи, що розвиває навички співпраці
та знаходження компромісу. (Тренінг)
8. Форма діалогу, коли дітям пропонують обговорити
проблему «на видноті» перед класним або шкільним колективом. Група дітей
вибирає довірену особу (кілька осіб), яка від імені групи вносить свої
пропозиції щодо проблеми. Решта учнів виступає глядачами, звідси й назва. Таку
форму роботи доцільно використовувати на вечорах відпочинку, де делегати від
окремої групи дітей виступають перед великим загалом: так ми граємо в ігри,
проводимо конкурси, влаштовуємо міні-дебати.(Акваріум)
Запитання до першої
групи:
1. Із переліку вам необхідно вибрати традиційні форми
виховання: бесіда, класні години, «відкрита трибуна», дебати, дискусія,
тренінг, ділова гра, анкетування, гра-подорож, «мозковий штурм», «майстерня»,
експедиція, «ток-шоу», практикум, «ажурна пилка», похід, трудова акція,
прес-конференція, діалог, «акваріум», вечори.
2. Які ви знаєте
правила організації інноваційного виховання
Запитання до другої
групи:
Із переліку вам необхідно вибрати інноваційні форми
виховання: бесіда, «відкрита трибуна», класні години, «акваріум», дебати,
дискусія, тренінг, ділова гра, анкетування, «майстерня», гра-подорож, «мозковий
штурм», експедиція, «ток-шоу», «ажурна пилка», практикум, похід, трудова акція,
прес-конференція, діалог, вечори.
2. Які основні переваги інноваційного виховання?
Третя група - дидактична гра «Бінго».
Мета: дати можливість учасникам на власні очі побачити
свої здібності і усвідомити можливості їх реалізації.
Учасникам гри
роздають аркуші паперу, на яких зображений силует людини. Необхідно
проаналізувати себе: права рука - це ваші здібності, які вже є для обраної
професії; ліва рука - чому ще повинні навчитися; права нога - способи
підвищення професійного рівня; ліва нога - де зможуть ще працювати з цією
освітою. На голові - професію, яку б ви вибрали, якби трапилася така нагода.
Учасники по
вибору розповідають про свого «Бінго».
3.4.Вправа «Дискусія»
Обговорення
якостей, якими повинні володіти
молоді люди в самостійному житті.
Якості, здібності та
вміння, що допомагають людині жити повноцінним та самостійним життям .
1. Щоб досягти бажаного в житті (навички адаптації до
змін у житті,
вміння ставити мету, терплячість, гнучкість,
цілеспрямованість, здатність іти до мети,
вимогливість до себе).
2. Щоб формувати позитивні взаємостосунки (вміння бачити
в іншій людині добре, вміння вислухати, вміння вибачити, толерантність, -
вміння висловити свої думки, почуття гумору, вміння попросити пробачення).
3. Щоб вдосконалювати особистість (самосвідомість,
вдосконалення своїх талантів, застосування своїх знань, творчий підхід,
самоаналіз).
4.Для гармонійної особистості (самостійність,
різносторонність, самовдосконалення, віра у власні сили).
5. Щоб розвивати довіру (моральність, доброзичливість,
чесність, порядність, почуття відповідальності).
V. Підсумкова частина
5.1.Рефлексія.
Наш семінар-практикум підійшов до завершення. Важливо
знати, наскільки ефективною була наша
робота.
Учителі дають відповіді на такі запитання:
1. Як, на ваш погляд, було висвітлено питання,
запропоноване до обговорення:
а) глибоко й усебічно;
б) частково;
в) поверхово?
2. Що дав вам семінар-практикум?
5.2.Притча «Шлях до
сердець учнів» (відео)
Засумували вчителі, не можуть знайти шлях до Сердець
своїх учнів, щоб сіяти в них насіння добра.
— Можливо, врятує Мудрість? — спитали вони.
І знайшли Мудреця, який сидів у печері.
О, Мудрецю, — почали благати вони, — вкажи нам шлях до
Сердець наших учнів, щоб сіяти в них зерна добра, інакше покоління стає
жорстоким!
Сказав їм Мудрець:
— Дам вам
шлях до Сердець ваших учнів, але віддайте мені натомість «дар» Ваш!
Учителі перезирнулися: якого «дару» від них вимагає
Мудрець?
Тоді Мудрець сказав:
— Якщо в
когось є роздратування, дайте мені роздратування. Якщо в когось є гнів, дайте
мені гнів. Якщо в когось є жорстокість, дайте мені жорстокість. Якщо в когось є
грубість, дайте мені грубість. Якщо в когось є сумнів, дайте мені сумнів. Якщо
в когось є ненависть,дайте мені ненависть. Якщо в когось є злоба,дайте мені
злобу. Якщо в когось є страх, дайте мені страх. Якщо в когось є зрада, дайте
мені зраду. Якщо в когось є марновірство, дайте мені марновірство. Якщо в
когось є сарана думок дайте мені сарану думок. А якщо дасте пригорщу дурних
звичок, я прийму й ці запилені брязкальця. Але не забудьте, чого вартий той,
хто відніме одного разу подароване. Отже, я прийняв увесь бруд вашого Серця, і
воно стає чистим. А вам відкриваю Мудрість: шляхом до Серця учня є чисте Серце
вчителя.
Рекомендації,
щодо формування системи
роботи з соціалізації учнів.
І. Формувати готовність
у учнів до виконання ролі:
1) Я -
у школі успішний учень, у
дорослому житті - успішний працівник.
Термін: на кожному уроці.
2) Я - система громадських компетентностей, у дорослому житті - свідомий громадянин.Термін: на виховних годинах, один раз в неділю, класні керівники.
3) Я – система ціннісних ставлень, у
дорослому житті – успішний сім'янин. Термін: бесіди 1 раз у дві
неділі, на уроках в кожному класі.
ІІ. Через систему ціннісних ставлень, формувати
набуття досвіду взаємодії в соціумі.
Термін: бесіди- один раз у місяць, практичне набуття- постійно , на перервах,
позакласній та позашкільній роботі.
ІІІ. Вести копітку роботу по формуванню соціального оточення дитини, пам'ятаючи , що основним фактором впливу на соціалізацію учнів є найближче соціальне оточення: сім'я, група, клас, школа, дорослі із якими спілкується безпосередньо школяр. Термін: постійною.
Голова:_______________________ Ніна Клименко
Секретар:____________________Ольга Фадєєва.
Комментарии
Отправить комментарий